Що таке панічні атаки?

Розуміння тригерів є першим кроком на шляху допомоги вашій дитині подолати цей стан.


Панічна атака — це сильне почуття страху і тривоги. Напади часто відбуваються, коли людей щось непокоїть або вони пережили складний чи стресовий досвід.

Панічні атаки можуть дуже лякати, особливо дітей, але зазвичай їх можна зупинити у разі лікування. Важливо знати, що панічна атака не заподіє шкоди і це відчуття пройде, навіть якщо так не здається під час нападу.



Вправи та ігри для зняття стресу, тривоги та паніки у дітей


На дитинство юних українців та україночок наклала відбиток війна. Як допомогти дітям подолати хвилювання, страх і стрес?

«Сьогодні більшість людей турбують страхи, тривожність, напруженість та інші психоемоційні стани чи проблемні питання. Особливо важко дітям, бо вони не завжди розуміють, що з ними відбувається, – каже Ірина Дзюбенко. – Ми маємо навчитися розслаблятися, аби зберегти власне психічне здоров’я і навчити долати стрес дітей».

У ці непрості й напружені часи діти відчувають стрес і тривогу, які можуть проявлятися по-різному. Діти реагують на стресові події, дивлячись саме на дорослих. Є багато корисних вправ та ігор для зняття тривоги та паніки у дітей. «Батькам слід поекспериментувати і пограти зі своїми малятами у нескладні заспокійливі ігри. Ці вправи допоможуть зняти напругу, зменшити тривожність, проявити свої почуття й отримати необхідний комфорт», — радить психологиня.

Обійманці. Умова: «Обійми мене сильніше, ніж я».

Малюємо по тілу. Можна малювати на животику або спині дитини різні літери чи прості малюнки, а вона має вгадати, що це.

Погойдай іграшку животиком. Дитина повинна лягти на спину, а улюблену м’яку іграшку покласти собі на живіт. Далі слід вдихнути так глибоко, щоб іграшка на животику піднялася якомога вище. А потім видихнути, щоб іграшка опустилася.

Обличчя. Попросіть дитину наморщити ніс і лоб, ніби вона нюхає щось неприємне, а потім розслабити м’язи обличчя. Повторити три рази.

Щелепи. Нехай дитина щільно стисне щелепи, ніби вона собака, який висить на кістці. А потім відпустить уявну кістку й повністю розімкне щелепи. Повторити тричі.

Руки та плечі. Попросіть дитину витягнути руки перед собою, потім підняти їх над головою й потягнутись якомога вище. Після цього нехай дитина опустить вниз і розслабить руки. Повторити кілька разів.

Кисті рук. Нехай дитина уявить, ніби вона щосили стискає апельсин однією рукою, а потім кидає його на підлогу і розслабляє кисть і руку. Повторити тричі, а потім виконати вправу іншою рукою.

Ноги й ступні – попросіть дитину стоячи втиснути пальці ніг у підлогу, ніби вона проробляє це з піском на пляжі. Нехай почергово вдавлює кожний палець у підлогу й розставить їх настільки, щоб відчувати напругу у ногах, а тоді розслабиться. Повторити тричі.

Вправи для розслаблення та зняття м’язового напруження

Квітка та свічка. Уявіть, що у вас в одній руці приємно пахне квітка, а у іншій – запалена свічка. Повільно зробіть вдих через ніс і уявіть, що відчуваєте запах квітки. Повільно видихніть через рот, наче задуваєте свічку. Повторіть кілька разів.

Лимони. Уявіть, ніби ви підходите до дерева та зриваєте два лимони, по одному у кожну руку. Сильно стисніть лимони, щоб вичавити сік. Вичавлюйте, вичавлюйте, вичавлюйте... Киньте лимони на підлогу та розслабте руки. Затим повторюйте, доки соку не набереться на склянку лимонаду. Після останнього натискання та кидка струсіть руки, щоб розслабитися.

Лінивий кіт. Уявіть, що ви лінивий кіт, який щойно прокинувся після приємного сну. Широко позіхніть, помурчіть. Потім витягніть руки, ноги та спину – і потягніться повільно, як кіт. Розслабтеся.

Пір’їнка і статуя. Уявіть, що ви пір’їнка, яка літає у повітрі, приблизно на десять секунд. Раптом ви завмираєте й перетворюєтеся на статую. Не рухайтеся! Затим повільно розслабтеся, знову перетворюючись на пір’їнку. Повторіть кілька разів.

Черепаха. Уявіть, що ви черепаха, яка вийшла на прогулянку. Але раптом почався дощ. Щільно згорніться у калачик під панциром десь на десять секунд. Уявіть, що знову вийшло сонце, тому можна вилазити з панцира та продовжити розслаблену прогулянку. Повторіть кілька разів.Завершіть вправу прогулянкою, щоб ваше тіло розслабилося.


В рамках Всеукраїнської програми ментального здоров'я " Ти як?"

Дитяча психологічна травма. Як виявити та допомогти?

Дитяча психологічна травма. Як виявити та допомогти?Що таке дитячі психологічні травми

Дитяча психологічна травма - це подія або досвід, який спричиняє значну дистрес-реакцію в дитини та може викликати негативні наслідки у її психічному та фізичному здоров'ї, поведінці та розвитку. Виявлення та допомога в таких випадках дуже важливі.

Дитячі психологічні травми можуть мати серйозні наслідки, які можуть проявитися відразу після травми або виявитися через кілька років. Наприклад, діти можуть страждати від посттравматичного стресового розладу (ПТСР), що проявляється у вигляді нічних жахів, болючих спогадів, тривожності, депресії та інших проблем.
Ознаки дитячої психологічної травми можуть бути різними і залежать від типу травми та віку дитини:

  • Поведінкові зміни, такі як агресивність, відчуженість, недостатній контакт з оточуючими, страх, плаксивість.
  • Емоційні прояви, такі як тривога, страх, депресія, недовіра, зниження самооцінки.
  • Фізичні симптоми, такі як головні болі, болі в животі, недоїдання, збільшене використання лікарських засобів.
  • Проблеми зі сном, такі як боязнь спати, нічні кошмари, проблеми зі засинанням.


Дитячі психологічні травми можуть мати різноманітні форми і проявлятися по-різному в залежності від ситуації та індивідуальних особливостей дитини. Серед найбільш поширених видів дитячих психологічних травм можна виділити такі:

  1. Емоційна травма - пов'язана з негативними емоційними досвідами, такими як страх, тривога, стид, відчуття відкинення та інші.
  2. Фізична травма - пов'язана з тілесними ушкодженнями, які можуть бути заподіяні дитині через насильство, нещасні випадки, бійки та інші ситуації.
  3. Сексуальна травма - пов'язана з непристойною поведінкою дорослих або старших дітей, що може призвести до статевого насильства, згвалтування або інших форм сексуальної експлуатації.
  4. Соціальна травма - пов'язана з соціальним відкиданням, булінгом, дискримінацією, зневажанням, знущанням та іншими формами негативної соціальної поведінки.
  5. Травма через втрату - пов'язана зі смертю близьких людей, розлученням батьків, переїздом, від'їздом у військо або за кордон, від'їздом до іншого міста та іншими формами розриву зв'язку зі знайомим оточенням.
  6. Травма через неналежне виховання - пов'язана зі знущанням, насильством, зневажанням батьків або інших дорослих, які повинні займатися вихованням дитини.

Якщо ви підозрюєте, що дитина має дитячу психологічну травму, важливо звернутися до психолога чи іншого фахівця для отримання допомоги та підтримки. Важливо зберігати спокій та підтримувати дитину, дозволяючи їй відчувати, що вона зараз на безпеці.

Вплив на подальше життя

Дитячі психологічні травми можуть залишити довготривалі наслідки, які можуть вплинути на життя людини протягом усього її подальшого життя. Наприклад, можуть виникнути проблеми з самооцінкою, розвитком міжособистісних стосунків, розладами настрою, тривожністю, страхами, відчуттями вини та безнадії, посттравматичними розладами.

Дитина, яка була психологічно травмована, може мати складнощі у взаєминах з іншими людьми, зокрема з батьками, друзями, колегами, іншими членами суспільства. Вона може бути схильною до конфліктів, зневіри, агресії, а також може мати складнощі з довірою до інших людей. Також може виникнути недовіра до своїх власних емоцій та важко виражати свої почуття.

Також дитина, яка була психологічно травмована, може мати складнощі зі здоров'ям. Це може включати зниження імунної системи, ризик розвитку хвороб серця та інших захворювань.

Однак, важливо пам'ятати, що психологічні травми можуть бути переборені, особливо якщо вчасно надається допомога та підтримка.

Проробляємо дитячі травми самостійно

Не рекомендується проробляти дитячі травми самостійно без допомоги професійного психолога або психотерапевта. Травматичний досвід може мати глибокий вплив на психічне здоров'я дитини і може вимагати спеціальної терапії, проведення професійної оцінки та розробки індивідуального плану лікування.

Однак, ви можете допомогти своїй дитині, створивши безпечне та підтримуюче середовище для неї -- це оточення, яке забезпечує їй відчуття безпеки, захисту та підтримки в її емоційному розвитку.

Важливо проявляти турботу та розуміння, надавати дитині підтримку та допомогу у вирішенні проблем, дотримуватися режиму дня та створювати стабільність у домашньому середовищі. Також можна враховувати побажання дитини та спілкуватися з нею на її рівні, використовуючи відповідний для її віку мовленнєвий рівень.

Важливо допомогти дитині пережити травму

Крім того, важливо визначити, які саме травматичні події спричинили реакції дитини та які емоційні наслідки вони мають. Наприклад, якщо дитина досі має страхи чи тривогу після аварії на дорозі, важливо допомогти їй зрозуміти, що така реакція є нормальною та знаходиться під контролем. Звернутися за професійною допомогою.

Навіть якщо дитина пережила травматичний досвід, її можна допомогти впоратися з ним і знайти спосіб жити повноцінним життям. Це може включати в себе створення стабільної рутини, встановлення чітких меж та правил поведінки, дотримання рівноваги між захистом та дозволом, підтримку з боку близьких людей, які проявляють турботу та розуміння, та допомогу дитині у виявленні та вираженні своїх почуттів.


Також важливі моменти:

  • Будьте терплячими та емпатичними до дитини. Приймайте її почуття та думки, навіть якщо вони відрізняються від вашої точки зору.
  • Створіть стабільне та надійне оточення. Забезпечте дитині почуття безпеки та захисту, створивши стійку рутину та прогнозований графік подій.
  • Стимулюйте дитину до розвитку та творчості. Надайте їй можливість виразити свої ідеї та бажання, дозвольте їй експериментувати та розвивати свої здібності.
  • Забезпечте соціальну підтримку та співпрацю. Сприяйте побудові позитивних взаємин з ровесниками та дорослими, стимулюйте розвиток соціальних навичок та комунікативних здібностей.

Створення підтримуючого безпечного простору для дитини є важливим елементом її розвитку та допомагає уникнути дитячих травм, а також допомагає їй зрости в емоційно стабільну

В рамках Всеукраїнської програми ментального здоров'я " ТИ як?"

ВПЛИВ СТРЕСУ НА ОРГАНІЗМ ДИТИНИ. ЧИМ МОЖУТЬ ДОПОМОГТИ БАТЬКИ І КОЛИ ВАРТО ЗВЕРТАТИСЯ ДО ЛІКАРЯ

Стрес – це реакція організму на подразнення, де подразником є ситуація. Більшість дітей сьогодні перебуває під впливом стресу, оскільки посилюється психічна діяльність дитини у  зв’язку з необхідністю засвоєння і переробки великого обсягу інформації (інформаційний стрес). Виникає перенапруження фізіологічних систем організму під впливом емоційних чинників (емоційний стрес).

У невеликих кількостях стрес може бути «позитивним». Але надмірний стрес – «токсичний» і може вплинути на поведінку дитини, її працездатність, здоров'я, взаємини з оточенням і в родині.

Причини стресу у дитини:

  • патологічні спадкові фактори;
  • особливості особистості;
  • вік (юнацький, пізній);
  • особливі періоди життя;
  • тяжкі «удари долі» (смерть чи розлучення);
  • негативні потрясіння;
  • стихійні лиха;
  • нездатність чи втрата довірливих взаємовідносин зі своїм близьким оточенням;
  • низький рівень чи відсутність соціальної підтримки;
  • фізичні та емоційні перенапруження під час навчання;
  • великі зміни в сім'ї (розлучення, переїзд або навіть народження нового члена сім'ї);
  • надмірно щільний графік (навчання, зайняття спортом, відвідування гуртків тощо) і невеликій перепочинку між різними видами зайнятості.
  • психологічний тиск на самого себе (людина-«приклад» у всьому і боязнь робити помилки);
  • шкільний стрес (страх покарання та отримання незадовільної оцінки, нездатність засвоїти шкільний матеріал, перевтома під час навчальних занять);

Дослідження показують, що негативний вплив стресу є більш глибоким на дітей, які молодші 10 років. За даними Американської психологічної асоціації, близько 20% дітей повідомляють про те, що вони відчувають сильну тривогу і напруження, але на жаль, тільки 3% батьків можуть оцінити наявність стресу у своєї дитини.

Діти по-різному реагують на стрес залежно від індивідуальних якостей і навичок управління собою. Школярі молодших класів не зможуть повною мірою пояснити свої почуття, в той час як дорослі діти можуть точно сказати, що їх турбує і чому (хоча важливим фактором залишається те, що вони зазвичай не будуть ділитися цією інформацією з батьками).

У дітей стрес може проявлятися через зміни в поведінці. Загальні зміни можуть включати дратівливість або примхливість, плач, пітливість долонь, втечі, агресивні або захисні сплески, погойдування, відмова від діяльності, яка раніше приносила їм задоволення, постійний вираз занепокоєння, скарги на школу більше ніж зазвичай, демонстрація несподіваних переляканих реакцій, занадто велика або занадто мала прихильність до батьків або вчителя, нервово-рухова поведінка (наприклад, закручування або розтягнення волосся, жування і смоктання, кусання шкіри та нігтів).

Експерти припускають, що діти можуть реагувати на стрес більш глобально через депресію, апатію і уникнення, нав’язливі стани, надмірну сором'язливість, надмірну увага, надмірне занепокоєння,  «замерзання» в соціальних ситуаціях, нав'язливим інтересом до предметів, рутини, їжі і постійного занепокоєнням про те, «що буде далі»; надмірним чіпляння.

Як підтримати та заспокоїти дитину під час війни



ЯК ДІТИ РІЗНОГО ВІКУ РЕАГУЮТЬ НА СТРЕС ТА СПРИЙМАЮТЬ КРИЗОВУ СИТУАЦІЮ

Діти 0-3 років: у цьому віці діти відчувають дратівливість, плачуть, можуть проявляти надокучливу або агресивну поведінку та бояться незрозумілих звуків, криків, різких рухів і потребують фізичної близькості батьків. Тому їм насамперед потрібно забезпечити присутність батьків та їхній тактильний контакт.

Діти 4-6 років: часто відчувають безпорадність та безсилля, страх розлуки, у своїх іграх можуть відбивати аспекти ситуації, відмовлятися визнавати ситуацію та заглиблюватися в себе й не бажати спілкуватися з однолітками та дорослими. Вони потребують насамперед безпеки, тому батькам слід заспокоїти дитину, що і вона, і самі батьки в безпеці.

Діти 7-10 років: можуть відчувати провину, неспроможність, злість, фантазії, в яких дитина бачить себе “рятувальником”, “зацикленість” на подробицях події. Дитина боїться втратити звичне та боїться смерті, досить добре розуміє загрозу, може переживати страх і думає про майбутнє. Тому батькам потрібно обговорювати з дитиною події та переживання і забезпечити їй безпеку та звичний спосіб життя (ігри, спілкування з друзями тощо).

ЩО РОБИТИ ДОРОСЛИМ, ЩОБ ЗАСПОКОЇТИ І ПІДТРИМАТИ ДИТИНУ

1. ГОВОРІТЬ ІЗ ДИТИНОЮ, ЗАЛИШАЙТЕСЯ СПОКІЙНИМ ПІД ЧАС РОЗМОВИ

2. ДЕМОНСТРУЙТЕ НАДІЙНІСТЬ

Дорослому потрібно продемонструвати надійність: варто сказати дитині, що ви зробите все, щоб захистити себе і її від небезпеки, й що наша армія на варті та дасть відсіч.

3. ОБГОВОРЮЙТЕ З ДИТИНОЮ ПРАВИЛА “ЦИВІЛЬНОЇ ОБОРОНИ”

Слід пояснити дитині, що зараз дуже важливо слухатися старших – вчителя, батька, маму, не сперечатися з дорослими та слідувати за тим, хто відповідальний за безпеку.

Також домовтеся та навчіть дитину, де вона може зустрітися з вами або іншими родичами, де переховуватися, якщо буде втрачено мобільний зв’язок.

4. ГРАЙТЕ ІГРИ, ВИКОНУЙТЕ З ДИТИНОЮ ЗАСПОКІЙЛИВІ ВПРАВИ

Докладний перелік ігор в укритті, які рекомендують психологи, можна прочитати тут.

5. ВИКОНУЙТЕ ВПРАВИ ПРИ ПАНІЧНІЙ АТАЦІ

Ви та ваша дитина можете робити такі вправи на вибір:

  • покласти руку на живіт, приблизно на 3 пальці нижче сонячного сплетіння та постукати по цьому місцю
  • потерти кінчик носу
  • надавити не сильно на очні яблука з двох боків
  • якщо є, де лягти, – лягти на спину і зробити рухи ногами, як на велосипеді
  • сконцентруватися на диханні – одну руку скласти, як човник і накрити нею губи, іншу руку – покласти на живіт. Видих – рука йде вниз до грудей, вдих – рука підіймається до рота
  • змащувати губи, полоскати рот водою
  • витягувати якомога далі язика – ніби намагаючись торкнутися грудної клітини
  • подивитися вправо, не повертаючи голови, – якомога далі на 15-20 секунд, потім перевести погляд прямо, потім подивіться вліво – якомога далі, потім знову прямо
  • розтерти тіло
  • розтерти точку між підмізинним (четвертим) пальцем та мізинцем – там знаходиться точка паніки
  • покласти руки на ребра, відчути, як вони при диханні розширюються, підіймаються
  • розтерти руки, прикласти до нирок.

6. “ЗАЙМІТЬ” ЧИМОСЬ АУДІАЛЬНИЙ КАНАЛ ДИТИНИ

Для цього можна співати хором, горланити кричалки проти утіпутіна і російської армії, слухати в навушниках аудіоказки та музику, взяти з собою гітару та влаштувати для всіх концерт.

7. ЩЕ КІЛЬКА РЕЧЕЙ, ЯК МОЖНА ВІДВЕРНУТИ УВАГУ ДИТИНИ

  • Обіймайте дитину, жартуйте з нею.
  • Поїть дитину теплими напоями, годуйте її чимось смачненьким.
  • Виконуйте разом із дитиною рутинні справи.
  • Вмикайте мультики, серіали, розповідайте казки, історії, читайте дітям вголос.

8. ПОЯСНЮЙТЕ ДИТИНІ ПРО ВАЖЛИВІСТЬ БУТИ ЗІБРАНИМИ ТА ДОПОМАГАТИ ОДНЕ ОДНОМУ

9. ДОВІРТЕ ДИТИНІ ПОСИЛЬНЕ ДЛЯ НЕЇ ВІДПОВІДАЛЬНЕ ЗАВДАННЯ

Психологи також рекомендують доручити дитині певну функцію чи роль. Наприклад, можна попросити дитину створити казку про якогось персонажа,  уявити себе журналістом та провести репортаж із події тощо.

10. ДОЗВОЛЯЙТЕ ДИТИНІ ВИВІЛЬНЯТИ НЕНАВИСТЬ ТА ЗЛІСТЬ

Сльози та плач – теж нормально в цій ситуації, тому дайте дитині виплакатися.

Бережіть себе та людей поруч. Зараз важливе кожне добре та тепле слово підтримки.

В рамках проведення  упровадження Всеукраїнської програми ментального здоров’я «Ти як?» , 14.09.2023 року в КЗДО №9 "Горобинка"  практичним психологом Мишакіною В.В., було проведено  Квест «Ментальне здоров’я».

Педагоги  формували  знання, вміння, навички, спрямовані на збереження, зміцнення і розвиток ментального здоров’я. Сприяли визначенню та усвідомленню факторів, що впливають на психічне здоров’я, створенню умов для формування у здобувачів освіти позитивного ставлення до життя та власного здоров’я. Розвивали спостережливість, увагу, самостійність, логічне мислення, творчі здібності, соціальну активність; сприяли зацікавленості до самоосвіти, формуванню нових знань. Виховували відповідальне ставлення до здоров’я; почуття особистої відповідальності; формували інформаційну компетентність .

Всеукраїнська програма ментального здоров’я «Ти як?»

Всеукраїнська програма ментального здоров’я «Ти як» має на меті допомогти українцям знайти джерело сили у такий складний для усіх нас час. Час війни, переживань та очікувань. Піклування про ментальне здоров’я має стати звичною відповідальністю кожного. Сьогодні у нашому закладі ми провели тренінг, який  допоміг нам освоїти ще одну з вправ, яка допомагає заспокоїтись у тривожних ситуаціях. Іноді тривога буває настільки раптовою і сильною, що бракне повітря. Ситуація не з приємних, але й не критична, якщо вміти постояти за себе — вчасно зорієнтуватися і зробити одну з вправ, що допомагає заспокоїтись та вирівняти дихання. 

 Всеукраїнська програма ментального здоров’я створена за ініціативою першої леді Олена Зеленська і має просту життєву назву «Ти як?»

Поскаржитися на порушення Більше